Історія Малобакайської школи

Школу в Малому Бакаї було відкрито в 1886 році. Це була церковно-приходська 4 класна школа. Першими учителями були піп і дяк Леонід Михайлович Тарновський. Школа була в простій селянській хаті, вкритій соломою. Дітей вчили читати і писати, Отче наш, божественні заповіді, арифметику. В 1929 році 4 річна школа стала семирічною. Молодші 1-4 класи навчалися у приміщенні церковно-приходської школи, а старші 5-7 класи в маєтку місцевого багатія Іллі Петровича Вовка. Директором школи була Гнида Єлизавета Стратієвна, а першими вчителями були Лях Павло Іванович, Вовк Єлизавета Дмитрівна. Стала школа називатися Горянською.

На початку Великої Вітчизняної війни школа була закрита. Лише після вигнання німецьких окупантів в 1943 році семирічка відновила свої існування. Це були важкі часи. Не було підручників і паперу. Батькі діставали рижі листки і робили з них зошити. Не було чорнила. Його робили з бузини. Приміщення школи під час війни уціліло, але було дуже старе. Взимку школа отоплювалась соняшничинням, яке заготовляли вчителі і учні восени. Завучем був Олійник Іван Максимович. У класах було по 30 учнів.

Після Перемоги країна відбудовувала народне господарство. Освіта продовжує свій розиток. Про подальшу історію Горянської школи ми дізнаємося зі спогадів колишньої вчительки Тумко Галини Юхимівни. Ось що вона згадує : «В 1949 році я прийшла в Горянську семирічну школу на посаду вчителя математики і фізики. Умови праці були не з легких. Було одно приміщення сільської хати (дві класні кімнати) та колгосп дав ще деякі приміщення. Більше працювали в дві зміни.

Після того, як директором школи став Розсоха Іван Васильович у 1950 році, почалося будівництво нового приміщення школи. Це була глиняна будова на 4 класних кімнати, пізніше була прибудована п’ята. Будували методом народної будови : батьки учнів, старші учні та вчителі. Було викопане велике глинище, в якому місили глину, а потім викладали стіни. У той час педагогічний колектив налічував 14 вчителів. Розсоха Іван Васильович – директор школи, Гнида Єлизавета Стратієвна – завуч.

Умови життя викликали велику плинність кадрів. Особливо не затримувались довго в школі директори. Прямо з інституту прибув Ганжа Леонід Григорович на посаду директора. Це було в 1956 році. Працював він 6 чи 7 років. За дозволом райвно і облвно в школі було відкрито набір учнів до 8 класу, тобто Горянська школа стала середньою. Було набрано 45 учнів. Такий великий клас було важко і посадити в таких класних кімнатах. Учні були різного віку, і старші, і менші. Десь 70% учнів навчалося на 4 і 5. Класним керівником була призначена Біленька Марія Яківна.

У 1957 році завучем школи став Лисаченко Іпполіт Йосипович. Школа піднялася на вищий етап у своєму розвиткові. Перший набір, коли учні були вже в 10 класі, був розділений на 2 класи по 22 учні. Класними керівниками були призначені Ганжа Антоніна Миколаївна та Тумко Галина Юхимівна. До Горянської школи ходили учні з ближніх сіл : Муштів, Киричаїв, Бірок, Подолу, Лобачів, Крохмальців, Балаців, Шилівки, Паненок. Далі школа розвивалася, збільшувалася.

У 1963 році директором була призначена Сауся Олександра Макарівна, а завучем Тукмо Галина Юхимівна. Але Олександра Макарівна за станом здоров’я на цій посаді пропрацювала тільки 1 рік. В цей час у 1965 році в країні було укрупнення районів і до нас з Великобагачанського району прибув новий директор Тронько Яків Андрійович. За час його роботи в школі для учнів працювали буфет і їдальня. Директором школи був всього 3 роки. За час роботи директором Тронька Якова Андрійовича було 11-річне навчання. Це були 18–19 річні учні. Багато з них добре навчалися і стали відомими людьми. Це : Омельченко Іван Олександрович – колишній завідуючий Решетилівським відділом культури, Даценко Микола Іванович – колишній прокурор Полтавської області, Каленчук Василь Іванович – колишній голова КСП «Колос» с. Шилівка.

У 1968 році директором був призначений Москівець Петро Олексійович, а у 1970 році – Ганенко Леонід Степанович. У 1971 році директором школи став працювати Сауся Григорій Степанович. Григорій Степанович згадував : «майже щоденно робочий день у школі розпочинався із фізичної зарядки всіх учнів. Я працював у школі учителем фізичного виховання з 1954 по 1971 роки – майже 17 років. Звичайно для фізичного навчання і виховання умови були надзвичайно трудні. Спортзалу не було, навіть просторого коридору не було. Навчання проходило на вулиці. У 60-х роках ми вже стали трохи багатшими і в школі з’явилося більше м’ячів, гімнастичні мати, снаряди, лижі і навіть спортивні велосипеди. Робота секції проводилася цілий рік. Всією позакласною роботою керувала Рада фізкультурного колективу. Значне місце у навчально-виховному процесі займала початкова військова підготовка. Учні старанно готувалися до уроків. Школа тримала тісний зв’язок з колгоспом, а колгосп допомагав учням.

З 1975 по 1979 роки в Горянській середній школі працював директором Геращенко Микола Петрович, а завучем – Тумко Галина Юхимівна. Школа складалася з двох приміщень та майстерні. Опалювалась вугіллям та дровами. У класах було по 20-25 учнів, які радо відвідували навчальний заклад, брали активну участь у сортивних, туристичних змаганнях. Вирувало цікаве шкільне життя.

З 1979 року школу очолив енергійний, ініціативний, в постійномй творчому пошуку Коваленко Віктор Олексійович. Завучем школи була Журилова Віра Костянтинівна, з 19 - Міхно Світлана Іванівна. Саме Віктору Олексійовичу випала доля будівничого нашої теперішньої школи. У 1983 році до ладу стала нова двохповерхова школа, яка була перейменована у Малобакайську середню школу. Багато придбано було для новобудови технічних засобів навчання, наочних посібників, лінгафонне обладнання, верстати, станки для майстерні, спортивні снаряди. Приємно було працювати у нових, світлих кабінетах, обладнаних згідно вимог програм.

В цей час проводили різноманітні комсомольські і піонерські заходи: походи, збори, тимурівські справи, зіркову естафету, алеї дружби. В школі працював клуб інтернаціональної дружби «Факел». Діти листувалися, одержували посилки, проводили зустрічі із воїнами-випускниками, які служили за кордоном. Багато подорожували. Побували В москві, Ульяновську, Ленінграді, Києві, Сочі. На високому рівні була спортивно-масова робота.Працювали гуртки і секції, брали участь у районних та обласних змаганнях. В цей час обладнали Музей Хліба і Бабусину Світлицю під керівництвом учителів Коваленко Зінаїди Петрівни та Геращенко Марії Федорівни.

/Files/images/pro_shkolu/storya_shkoli/6n0NmJrGPpA.jpg

ПЕРЕГЛЯНУТИ ФОТОАРХІВ

Кiлькiсть переглядiв: 252

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.